Інформаційне агентство "Поряд з вами"
Одеса. 22 липня 2020 року, в прес-центрі Odessit.Ua відбувся брифінг одеських журналістів з вимогою до народних депутатів України та Президента України щодо відхилення з розгляду законопроекту “Про медіа”. Про це повідомляє Інформаційне агентство «Поряд з вами».
Участь в брифінгу взяли відомі в Одесі журналісти: редактор інформаційного агентства “Одеса-Daily” Леонід Штекель, редактор Івасі-News Михайло Дейч, редактор ІА “Поряд з вами” Олекса Ярославцев, журналіст Артем Перфілов та редактор видання “Вибірком” Валерій Болган.
Розпочинаючи брифінг, Леонід Штекель зауважив, що кожен зі спікерів має свою думку з приводу законопроекта, але загальна думка – спільна: законопроект не має права на прийняття.
Законопроект, про який йде мова, запропонований народним депутатом Олександром Ткаченком. На підтримку цього проекту медіаюристи, що брали участь в розробці проекту, запевнюють, що він ними суттєво відредагований. Проте, як зазначив пан Леонід, сама ідеологія законопроекту не має нічого спільного зі свободою слова. Цим законом впроваджується в Україні цензура.
На думку Леоніда Штекеля (Одеса-Daily), головна проблема цього законопроекта – це спроба впровадження європейських механизмів, зокрема політичного або соціального капіталу редакції, в Україні, в якій ніякого реноме редакцій, або журналістів не існує, проте є супербюрократична держава, яка намагається все контролювати. В цих умовах, будь яка добра справа перетворюється на жах. Так і в законопроекті: надання контролюючих повноважень Національній раді, яка є суто політичним державним інструментом (по 4 представника від Верховної ради та Президента), фактично означає впровадження адміністративного контролю над ЗМІ.
В умовах, коли в Україні немає вільних засобів масової інформації, коли майже всі українські медіа за великим рахунком, залишаються засобом пропаганди, спроба держави регулювати такі засоби пропаганди означає лише одне: Держава хоче всі ЗМІ підім’яти під себе.
Замість того, щоб використовувати норми демократичної цивілізованої держави, ми цим законом створюємо новий зашморг на шії свободи слова. Ситуація, коли суспільству одягають на шию зашморг і затикають рота, при тому, що суспільство вже готово до цього, є вкрай небезпечним прецедентом. Варто розуміти, що будь який крок, який робить влада сьогодні, має наслідки не тільки зараз, а впливає на майбутнє. Впровадження цього законопроекту є фактичним введенням в Україні цензури, наголосив Леонід Штекель.
Валерій Болган (Вибірком) уточнив, що питання законопроекту «Про медіа» з’явилося не випадково. В Україні вже декілька років йде медіареформа, яка є однією з найменш публічних з усіх реформ. В рамках цієї реформи відбувається, зокрема, реформа суспільного телебачення. Але окрім цього, ми побачили спроби введення ще двох напрямків до медіареформи – боротьби з дезінформацією, законопроект, який, як зазначив редактор «Вибіркому», «сподіваюся, ми більше ніколи не побачимо», і ще один напрямок – це той самий закон “Про медіа”.
«Насправді, це навіть не один законопроект, а чотири варіанти проектів, запропоновані до прийняття,- розповів пан Валерій. 1 липня, коли ми вийшли під стіни обласної адміністрації, було відомо про три проекти законів, і я залишаюся абсолютним противником цих законопроектів. Однак, 2 липня був оприлюднений законопроект з індексом “Д” – доопрацьований, який дійсно знімає більшість питань. Однак, в ньому є ідеологічні проблеми, які не були вирішені. Зокрема – це суттєве розширення повноважень Національної ради як регулювальника ЗМІ, яка сьогодні впливає на телебачення та радіо, а в майбутньому – має поширити свій вплив як на друковані засоби масової інформації, так і на он-лайн медіа».
Ще одним “подарунком”, Валерій Болган вважає те, що на цей закон нарешті звернуть увагу певна група людей, які не мають відношення до ЗМІ, але займаються поширенням контенту: провайдери, люди, що займаються місцевими лініями зв’язку, господарі отелів тощо. Вони також підпадають під дію цього закону в рамках впровадження низки норм європейського законодавства “Про аудіовізуальний контент”.
Крім того, цей законопроект по новому трактує поняття «журналіст» та «журналістське посвідчення». І це вже стосується безпосередньо кожного журналіста України.
Зазначеними законопроектом також розширюються норми про відкритість фінансування, які досі були застосовані лише відносно теле- та радіоканалів. У новому законі передбачено розширення цієї норми на абсолютно всі зареєстровані Медіа. Небезпека в тому, що у подальшому це може стати суттєвим інструментом впливу на будь-яке ЗМІ,- зауважив Валерій Болган.
Михайло Дейч (Івасі-News): «Коли я почав вивчати законопроект Ткаченка, в мене з’явилися дуже чіткі асоціації з рейхсміністерством пропаганди в обличчі відповідного його керівника. Цей закон буде не просто могилою автора, це буде політична могила для всієї Держави. Він є цеглинкою певної тоталітарної держави з певним нацистським уклоном».
Пан Михайло зазначив, що поступове впровадження цензури в Україні можна побачити вже сьогодні. Зокрема, в агрегаторах новин проводиться інформаційна селекція, в першу чергу за політичними ознаками, забороняються певні прізвища.
Зазначений законопроект надає можливість далі тиснути на українські медіа. Просування законопроекту саме зараз – це спроба ввести в Україні тоталітарний режим. Проте, пан Михайло впевнений, що подібна дія має зазнає поразки. «Медіа – вкрай гнучкий продукт, йому властива самоорганізація. Зокрема, коли телеканали побачили, що аудиторія “уходить” в Інтернет, вони переорганізували трансляції на власні майданчики, зберігши добру частку аудіторії. Тобто, медійники вміють адекватно відповідати на виклики часу.
Наголошу, цей законопроект не те, що не на часі, він є некчемним. Впевнений, варто ставити питання про відповідальність тих осіб, які подібними проектами займаються дискредитацією держави Україна» – зазначив Михайло Дейч.
Олекса Ярославцев (ІА “Поряд з вами”) згадав, як на мітингу під обласною адміністрацією 1 липня цього року, журналісти ставили питання: “які конкретно норми цього законопроекту вас не влаштовують?” Пан Олекса, зазначив, що цей законопроект взагалі не можна розглядати і навів асоціацію із забороненою книгою Адольфа Гітлера.
«Той самий “Майн кампф” – справа не в конкретних сторінках книги – вся книга не є такою, яку не варто просувати. Так само й цей законопроект неможна ані зараз, ані в майбутньому просувати як регулятор відносин між державою та журналістами».
Протягом 30 років держава намагається регулювати журналістську діяльність, – продовжив пан Олекса. Це майже постійно приймає брутальні форми, бо навіть приймаючі гарні закони про соціальні гарантії професійної діяльності журналістів, каральні органи держави знаходять шляхи для ігнорвання вимог закону і навпаки – продовжують переслідування незалежних журналістів ніби за іншими статтями.
«Сьогоднішня позиція Національнох спілки журналістів – держава має не регулювати, а допомагати засобам масової інформації реалізувати себе. Ми збираємо по всій країні інформацію про те, як захлинаються регіональні газети. Це та сама соціальна відповідальність держави, яка прописана в Конституції України. Точніше, її відсутність.
Небезпека саме цього законопроекта в тому, що залучив до розробки цього законопроекту медіаюристів з громадського сектора, держава руками громадських організацій, вбиває клин між журналістами і цими організаціями, які були створені зокрема для захисту прав журналістів» – зазначив пан Олекса.
Артем Перфілов: «Проведу декілька паралелей. Закон покликаний вирішувати певні проблеми. Але самі ці проблеми або не явні, або вкрай заформалізовані. Чи багато в нас чиновників, які є постраждалими від ЗМІ? Але ми бачимо багато постраждалих журналістів. Загалом, саме формулювання закону для журналістів, проти якого виступають самі журналісти, це теж є абсурдним. Нагадаю, що зараз подібні ж речі відбуваються і з законом для реєлторів. Тобто, просувається закон, яким громадяни України зобов’язуються проводити продаж нерухомості виключно через реєлторів. Самі реєлтори проти цього закону. Тому що там теж передбачена якась організація, яка “захищає їхні інтереси”. Виявляється, що і в першому, і в другому випадках мова йде про певний “продаж квитків”. Ми розуміємо, що держава намагається захищати чиїсь права, але бачимо, що держава ефективно працює лише тоді, коли мова йде не про наповнення бюджету».
У підсумку Леонід Штекель зауважив, що не вважає, що держава має підтримувати журналістів. Проте у держави є обов’язок, який існує і в інших державах скрізь: особливе відношення газет з монополістом, який ці газети розповсюджує. Це загальна практика: якщо є монополіст, який займається розповсюдженням друкованих ЗМІ, то держава регулює ці відносини. Проте, в законі хоч і зазначено, що держава має допомагати газетам, все відбувається навпаки: Укрпошта абсолютно плює на пресу, яку реалізує. І це дійсно має вкрай сумні наслідки для регіональних невеличких видань.
“Взагалі, треба розуміти, що жодна норма законів, які були прийняті для підтримки ЗМІ, діяти не будуть, проте, все що приймається проти ЗМІ – все працює прекрасно”, – зазначив Леонід Штекель.
ІА «Поряд з вами»
Фото: Карен Гамбарян