Розвиток малого бізнесу та самозайнятості населення – шлях до подолання бідності

«Не давай голодному рибу,
дай йому вудку та навчи рибалити»

Коли ми говоримо про першу з 17 цілій сталого розвитку, затверджених на історичному Саміті ООН у вересні 2015 року, а саме – подолання бідності у всіх її формах та усюди, то, в першу чергу, у голову приходить саме це прислів’я. Боротьба проти бідності в України має багато різних напрямків. Це й дотації, й соціальні виплати та інші можливі варіанти безпосередньої матеріальної допомоги нужденним.

Однак головним шляхом перемоги над бідністю є, безперечно, надання можливостей людям вільно заробляти собі на життя. Заробляти достатньо для того, щоб назавжди забути не лише про бідність та нужденність, але й відчувати себе реальним представником принаймні середнього класу, бути людьми, що можуть утримувати себе, своїх близьких та рідних, дати сучасно освіту своїм дітям та відчувати впевненість у своєму та їх майбутньому. Однак сучасна людина хоче не лише матеріального достатку, але й розуміння того, що вона сама формує свій напрямок розвитку, має бачення цього розвитку та має можливості такого розвитку. Людина хоче й може бути самостійною на шляху до власного матеріального благополуччя. І цей шлях – самозайнятість та малий бізнес. Звісно, не всі можуть йти цим шляхом, бо він вимагає від людини ризикувати, бути нестандартним та креативним, розуміти, що бізнес – це не лише дохід, але й копітка праця, яка, нажаль, не завжди закінчується гарним прибутком. Тому від держави, яка дійсно хоче перемогти бідність, допомогти своїм громадянам, які мають ініціативу та натхнення самостійно забезпечувати себе, а не чекати, поки це зробить за них держава, вимагається, в першу чергу, надати людям таку можливість. Тим більш, що успішний розвиток самозайнятості та малого бізнесу веде до появи значної кількості додаткових робочих місць, а що це, як не шлях перемоги над бідністю?

Українське законодавство має відносно непоганий інструмент для тих, хто вирішив вступити на цей непростий шлях. Це Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва в Україні. Не зважаючи на значні обмеження, які постійно вносилися до Системи весь час її існування, та неодноразові спроби взагалі її відмінити, Система дозволяє сотням тисяч громадян України заробляти на життя собі та своїм сім’ям та ще й сплачувати податки до державного бюджету.

Однак жорстка економічна криза 2014-2015 рр., яка супроводжувалася значним падіння купівельної спроможності населення, майже 400% девальвацією гривні та відповідними інфляційними процесами, що стала наслідком грабування країни режимом Януковича та загарбницькою агресією Росії проти України, нанесла нищівного удару по стійкості малого бізнесу. Десятки тисяч фізично осіб – підприємців були вимушені закриті свій бізнес та шукати інші можливості заробити собі на життя. Сотні тисяч громадян України, серед яких теж було досить багато представників малого бізнесу та самозайнятих осіб, вимушені були покинути окуповані території та шукати собі інше місце життя та можливості фінансувати своє подальше існування. Ця криза вдарила, звісно, не лише по малому бізнесу, але й по середньому та великому. Але, як кажуть, «поки товстий схудне, худий помре». До того ж, проблеми великого та середнього бізнесу також сприяли погіршенню ситуації на ринку праці.

Виходячи з цієї ситуація у країні з’явилась необхідність надати малому бізнесу додаткові можливості для функціонування. І такі можливості появились. У тісній співпраці з громадськістю, зокрема з ГО «Транспаренсі Інтернешнл Україна», в Україні у 2016 відбулося радикальне реформування системи державних закупівель. З 1.09.2016р. в країні почав діяти новий «Закон про публічні закупівлі», згідно з яким практичні усі товари та послуги, що закуповували державні установи, повинні було проходити виключно через відкриті електронні аукціони, в яких мали змогу приймати участь представники малого бізнесу, навіть ті, що використовували Спрощену систему оподаткування. Це відкрило для малого бізнесу країни величезну додаткову нішу, яка до того практично 100% розподілялася між корумпованими бізнес-стуктурами, афілійованими з чиновниками різних рангів. Достатньо зазначити, що лише у 2017 році через систему електронних торгів PROZORRO держава закупила товарів та послуг майже на 750 мільярдів гривень! При цьому майже у 60% усіх торгів прийняли участь представники малого бізнесу, а це десятки тисяч фізичних осіб-підприємців.

Таблиця 1. Допорогові закупівлі 2017 рік

ДОПОРОГОВІ УСЬОГО ЗА УЧАСТЮ ФОП БЕЗ УЧАСТІ ФОП
кількість процедур                      852 623                635 218               217 405
кількість учасників                      115 911                  97 547                 18 364
очікувана вартість         150 453 576 000    116 751 375 000    33 702 201 000
економія             6 934 389 000       5 818 503 000      1 115 886 000
фактично витрачено         143 519 187 000    110 932 872 000    32 586 315 000
економія % 4,61% 5,25% 3,42%

Таблиця 2. Надпорогові закупівлі 2017 рік

НАДПОРОГОВІ УСЬОГО ЗА УЧАСТЮ ФОП БЕЗ УЧАСТІ ФОП
кількість процедур   174437                  97 841                 76 596
кількість учасників                        39 221                  31 734                  7 487
очікувана вартість         627 131 278 000    217 950 489 000  409 180 789 000
економія           20 543 715 000       9 104 805 000    11 438 910 000
фактично витрачено         606 587 563 000    208 845 684 000  397 741 879 000
економія % 3,39% 4,36% 2,88%

Також треба зазначити, що участь фізичних осіб – підприємців у тендерних торгах з державних закупівель призвела до зростання економії державних витрат у порівнянні з теми торгами, в яких ФОПи участь брали, шо добре видно з таблиці нижче.

Таблиця 3. Порівняння економії по закупівлям.

У 2017 році урядом України було схваленно «Стратегію розвитку малого і середнього підприємництва в Україні на період до 2020 року», у якій зазначено необхідність подальшого розвитку малого підприємництва, як, у тому числі, одного з важливих напрямків подолання бідності.
Бідність – це не лише наслідок якихось соціальних та природних катаклізмів, але, в першу чергу, відсутність для людей можливостей та перспектив. Там де держава у співпраці з суспільством та громадськістю відкриває такі можливості, там не буде бідності, які б суворі іспити не стояли б перед країною.

Вадим Алтухов, Віктор Жих

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*