Олекса ЯРОСЛАВЦЕВ: «НЕ ЧИТАТИ!» або Як не варто відвертати увагу від проблеми

Фраза у заголовку викликає здорову протидію. Подібними прикладами користуються, зокрема, технологи для примушення читача ознайомитися з текстом.
Але час від часу подібні заборонювальні приписи використовуються за прямим контекстом:«Не палити!» – можна зустріти у транспорті, в громадському місці. «Не влізай, бо вб’є» – теж на транспорті, або ж на стовбурах зі струмом. Але цілком – подібні оголошення зустрічаються не дуже часто, здебільше в місцях, де спеціалісти позначають певну небезпеку для людини.

А як реагувати на приписи «З собаками гуляти ЗАБОРОНЕНО», «По газонах ходити ЗАБОРОНЕНО», «В фонтанах купатися ЗАБОРОНЕНО» в геть безпечних та пристосованих для відпочинку місцях? Чи не муляє нас, що ті формулювання, які ми змушенні роздивлятися, є невиправдано хамськими? Чи взагалі, хамське формулювання колись може бути виправданим?

Скільки питань відразу. То ж, варто розділити тему на моральний та законний боки.

Спробуємо відтворити ситуацію.
Центр столиці, Майдан, територія вільних людей і двох революцій. Музика, танцюючі та музичні фонтани. Відповідний настрій та аура. І аж раптом – на фонтані, на ламінованому білому папірці великими чорними літерами: «ЗАБОРОНЕНО».

В черговий раз, проходив повз, зупинився і раптом зрозумів: всі, хто продукує подібні приписні заборони – помилково залишилися у нашому житті з далекого, радянського минулого і сьогодні є геть зайвими. В роботі комунальних служб, державної влади, магазинів, поліклінік, шкіл тощо. Реально, вони є чужинцями для свідомого українця.
Хто такий для мене той «креативник», що примушує мене читати ось це «ЗАБОРОНЕНО» на Майдані? Нехай навіть у конкретному випадку він працює у комунальному підприємстві «Київводфонд». Четвертий рік Революції гідності, напевно, мав навчити чиновників чемності, навчити формулювати оголошення з повагою до громади. Ан – ні. Трапляється.

З іншого… пригадується мені, що будь яке рішення органа влади, що впливає на життя людини, повинно бути зареєстрованим в Мінюсті. А дійсно, чи має право той «Київводфонд» ось так розставляти свої плакатики? Бо якщо логічно міркувати, тоді будь хто може будь де писати будь що і ще й вимагати, щоб поліція стежила за збереженням.

Насправді, все просто: рішенням Київської міської ради від 8 лютого 2018 року, «Про деякі питання забезпечення благоустрою у місті Києві», визначена заборона «розміщення оголошень, написів, інформаційно-агітаційних плакатів, листівок, у тому числі рекламного змісту, на інших об’єктах та елементах благоустрою, не призначених для цього, зокрема, на засобах та обладнанні зовнішнього освітлення, дорожньому покритті, парканах, фасадах будівель та споруд, на інших елементах вуличного обладнання міста».

Самочинні роздруківки Київводфонду, що розвішані на фонтанах головної площі столиці є нічим іншим, як брутальним порушенням рішення Київради. Але чи поспішає виправитися керівник КП «Київводфонд» пані Світлана Козловська?

Після офіційного повідомлення про порушення, керівниця КП «Київводфонд» надала дивну відповідь:

«СВКП «Київводфонд» здійснює експлуатацію мережі фонтанів, що перебувають в комунальній власності територіальної громади міста Києва та передані підприємству на праві господарського відання. Завданням підприємства відповідно до Статуту є, зокрема, забезпечення безперебійної роботи мережі фонтанів, бюветів, громадських вбиралень.
Крім того, згідно з п. 3.3.1 Статуту предметом діяльності підприємства, зокрема, є забезпечення ефективного використання, розвитку, збереження комунального майна.
З метою запобігання можливого псування обладнання фонтанів, зокрема світло-музичного обладнання, та виключення можливості травмування громадян, СВКП «Київводфонд» розміщено таблички з попереджувальними написами щодо заборони купання в фонтанах.
Вказані таблички носять інформаційний характер, розміщені СВКП «Київводфонд» в межах виконання статутних завдань, та не є такими, що прийняті при реалізації будь-яких публічно-владних функцій. Вказані інформаційні таблички не встановлюють будь-яких приписів обов’язкових до виконання та не обмежують права громадян».

Керівник Комунального підприємства, вважає, що виготовленні і розміщені на фонтанах заборонювальні приписи є «інформаційними табличками» і, увага! вони «не встановлюють будь-яких обов’язкових для виконання приписів і не обмежують права громадян».

А діючий «Порядок розміщення інформаційних вивісок», прийнятий Київською міською радою 20 квітня 2017 року, регламентує назви «вивіска» та «табличка». Якщо коротко – «вивіска» – то назва над входом у приміщення. «Інформаційна табличка» – табличка з назвою організації, яка розташовується поруч з дверима. І те і інше зовсім не схоже на вищезазначений заборонювальний припис.

Стаття 7 закону про «Про службу в органах місцевого самоврядування», передбачає, що «Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування». А отже, повинен бути регламентуючий документ, відповідно до якого КП «Київводфонд» розміщує в центрі Києва заборонювальні оголошення.

Враховуючи, що керівник організації зазначені оголошення називає помилково «інформаційною табличкою», можна припустити, що жодного нормативного акту на цей рахунок немає. Власне, єдине, на що посилається у відповіді Світлана Козловська – статут Комунального підприємства, один з пунктів якого містить вимогу «збереження комунального майна».

Дивно, що збереженням фонтанів пані Козловська навантажує очі відпочиваючих на Майдані киян та гостей міста. Варто зазначити, що не тільки дивно, але й протизаконно.

Проте, в Управління благоустрою КМДА впевнені що не мають відношення до наведення ладу на Майдані і всі наші звернення щодо перевірки дій керівництва КП «Київводфонд» спрямовує на… КП «Київводфонд».
Тим часом, оголошення старіють, брудняться, але не знімаються жодною з служб, які повинні стежити за чистотою Майдану.

Запитайте мене: чи є тут корупція? Я потисну плечима: а чи не є «приватним інтересом» небажання відразу зробити за законом і не виправдовувати дурні дії підлеглих?

І останнє. Зовсім не дарма я наголосив, що кияни та гості міста варті поважного ставлення. По-перше і головне – Київський бюджет, з якого виплачується заробітна плата комунальникам, формується з гаманців киян. По-друге, у світі є ціла індустрія гарних і не принижуючих гідність яскравих позначок про те, що варто і що не варто робити у громадських місцях. Ось тут повинен і спрацювати креатив, нехай і у вигляді малих архітектурних форм. На Майдані до них не звикати.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*