Інформаційне агентство "Поряд з вами"
Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Стаття 56. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Стаття 57. Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.
Стаття 60. Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.
Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Стаття 2. Основні принципи інформаційних відносин
1. Основними принципами інформаційних відносин є:
– гарантованість права на інформацію;
– відкритість, доступність інформації, свобода обміну
інформацією;
– достовірність і повнота інформації;
– свобода вираження поглядів і переконань;
– правомірність одержання, використання, поширення, зберігання
та захисту інформації;
– захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне
життя.
Стаття 6. Гарантії права на інформацію
1. Право на інформацію забезпечується:
– створенням механізму реалізації права на інформацію;
– створенням можливостей для вільного доступу до статистичних
даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів;
– обов’язком суб’єктів владних повноважень інформувати
громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення;
– обов’язком суб’єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації;
– здійсненням державного і громадського контролю за додержанням
законодавства про інформацію;
– встановленням відповідальності за порушення законодавства про
інформацію.
2. Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Стаття 22. Масова інформація та її засоби
1. Масова інформація – інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб.
2. Засоби масової інформації – засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.
Стаття 25. Гарантії діяльності засобів масової інформації та журналістів
1. Під час виконання професійних обов’язків журналіст має право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом.
2. Журналіст має право безперешкодно відвідувати приміщення суб’єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться, та бути особисто прийнятим у розумні строки їх посадовими і службовими особами, крім випадків, визначених законодавством.
3. Журналіст має право не розкривати джерело інформації або інформацію, яка дозволяє встановити джерела інформації, крім випадків, коли його зобов’язано до цього рішенням суду на основі закону.
4. Після пред’явлення документа, що засвідчує його професійну належність, працівник засобу масової інформації має право збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, воєнних дій, крім випадків, передбачених законом.
5. Журналіст має право поширювати підготовлені ним матеріали (фонограми, відеозаписи, письмові тексти тощо) за власним підписом (авторством) або під умовним ім’ям (псевдонімом).
6. Журналіст засобу масової інформації має право відмовитися від авторства (підпису) на матеріал, якщо його зміст після редакційної правки (редагування) суперечить його переконанням.
7. Права та обов’язки журналіста, працівника засобу масової інформації, визначені цим Законом, поширюються на зарубіжних журналістів, працівників зарубіжних засобів масової інформації, які працюють в Україні.
Стаття 26. Акредитація журналістів, працівників засобів масової інформації
1. З метою створення сприятливих умов для здійснення журналістами, працівниками засобів масової інформації професійної діяльності суб’єкт владних повноважень може здійснювати їх акредитацію.
Усі дії, пов’язані з акредитацією, мають ґрунтуватися на принципах відкритості, рівності, справедливості з метою
забезпечення права громадськості на одержання інформації через засоби масової інформації.Відсутність акредитації не може бути підставою для відмови в допуску журналіста, працівника засобу масової інформації на відкриті заходи, що проводить суб’єкт владних повноважень.
2. Акредитація журналіста, працівника засобу масової інформації здійснюється безоплатно на підставі його заяви або подання засобу масової інформації.
У заяві, поданій журналістом, працівником засобу масової інформації, зазначаються його прізвище, ім’я та по батькові,
адреса, номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти (за наявності). До заяви додаються копії документів, що посвідчують особу та засвідчують її професійну належність.
У поданні засобу масової інформації зазначаються його повне найменування, дата і номер реєстрації, адреса, адреса електронної пошти (за наявності), номер засобу зв’язку, прізвище, ім’я та по батькові журналіста, працівника засобу масової інформації, щодо якого вноситься подання. До подання додаються копії документів, що посвідчують особу.
В акредитації не може бути відмовлено в разі подання усіх документів, передбачених цією частиною.
Суб’єкт владних повноважень може встановлювати спрощений порядок акредитації.
3. Порядок акредитації, визначений суб’єктом владних повноважень, підлягає оприлюдненню.
4. Суб’єкти владних повноважень, що здійснили акредитацію журналістів, працівників засобів масової інформації, зобов’язані
сприяти провадженню ними професійної діяльності; завчасно сповіщати їх про місце і час проведення сесій, засідань, нарад,
брифінгів та інших публічних заходів; надавати їм інформацію, призначену для засобів масової інформації; а також сприяти
створенню умов для здійснення запису і передачі інформації, проведення інтерв’ю, отримання коментарів посадових осіб.
5. У разі якщо захід проводиться відповідно до міжнародних або інших спеціальних протоколів, можуть встановлюватися особливі умови допуску журналістів. Такі особливі умови оприлюднюються на офіційному веб-сайті відповідного суб’єкта владних повноважень до проведення заходу.
6. Журналіст, працівник засобу масової інформації зобов’язаний дотримуватися встановлених суб’єктом владних повноважень правил внутрішнього трудового розпорядку, не перешкоджати діяльності його службових та посадових осіб.
7. Суб’єкти владних повноважень, що акредитували журналіста, працівника засобу масової інформації, приймають рішення про припинення акредитації у разі:
– подання ним відповідної заяви;
– неодноразового грубого порушення ним обов’язків, визначених цією статтею;
– звернення засобу масової інформації, за поданням якого здійснена акредитація.
8. У рішенні про припинення акредитації зазначаються посадова особа чи службова особа (суб’єкт владних повноважень), яка прийняла відповідне рішення, дата прийняття рішення, підстава для прийняття рішення та порядок його оскарження. Письмове повідомлення про припинення акредитації видається або надсилається засобу масової інформації або журналістові, працівникові засобу масової інформації протягом п’яти робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.
9. Рішення про припинення акредитації може бути оскаржено до суду в установленому порядку.
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.
Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.
Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне).
Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.
Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз’ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об’єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п’яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз’ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.
Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Журналістом редакції друкованого засобу масової інформації відповідно до цього Закону є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням.
Належність журналіста до друкованого засобу масової інформації підтверджується редакційним посвідченням чи іншим документом, виданим йому редакцією цього друкованого засобу масової інформації.
1) на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання відкритої за режимом доступу інформації;
2) відвідувати державні органи влади, органи місцевого і регіонального самоврядування, а також підприємства, установи і організації та бути прийнятим їх посадовими особами;
3) відкрито здійснювати записи, в тому числі із застосуванням будь-яких технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом;
4) на вільний доступ до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються чинним законодавством України;
5) переваги на одержання відкритої за режимом доступу інформації;
6) на безкоштовне задоволення запиту щодо доступу до офіційних документів;
7) по пред’явленні редакційного посвідчення чи іншого документа, що засвідчує його належність до друкованого засобу масової інформації, перебувати в районі стихійного лиха, катастроф, в місцях аварій, масових безпорядків, на мітингах і демонстраціях, на територіях, де оголошено надзвичайний стан;
8 звертатися до спеціалістів при перевірці одержаних інформаційних матеріалів;
9) поширювати підготовлені ним повідомлення і матеріали за власним підписом, під умовним ім’ям (псевдонімом) або без підпису (анонімно);
10) відмовлятися від публікації матеріалу за власним підписом, якщо його зміст після редакційної правки суперечить особистим переконанням автора;
11) на збереження таємниці авторства та джерел інформації, за винятком випадків, коли ці таємниці обнародуються на вимогу суду.
1) дотримуватися програми діяльності друкованого засобу масової інформації, з редакцією якого він перебуває у трудових або інших договірних відносинах, керуватися положеннями статуту редакції;
2) подавати для публікації об’єктивну і достовірну інформацію;
3) задовольняти прохання осіб, які надають інформацію, щодо їх авторства або збереження таємниці авторства;
4) відмовлятися від доручення редактора (головного редактора) чи редакції, якщо воно не може бути виконано без порушення Закону;
5) представлятися та пред’являти редакційне посвідчення чи інший документ, що засвідчує його належність до друкованого засобу масової інформації;
6) виконувати обов’язки учасника інформаційних відносин;
7) утримуватися від поширення в комерційних цілях інформаційних матеріалів, які містять рекламні відомості про реквізити виробника продукції чи послуг (його адресу, контактний телефон, банківський рахунок), комерційні ознаки товару чи послуг тощо.
Журналіст несе відповідальність в межах чинного законодавства за перевищення своїх прав і невиконання обов’язків.
Про державну підтримку засобів масової інформації
та соціальний захист журналістів
Службова діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених ним матеріалів та технічних засобів, якими він користується у своїй роботі.
Про міліцію
Стаття 3. Принципи діяльності міліції
Діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.
Діяльність міліції є гласною. Вона інформує органи влади і управління, трудові колективи, громадські організації, населення і засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміцнення. За погодженням з міліцією засоби масової інформації можуть акредитувати своїх журналістів при її органах. Не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну або службову таємницю.
У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів та інших громадських об’єднань, що мають політичну мету. При виконанні службових обов’язків працівники міліції незалежні від впливу будь-яких політичних, громадських об’єднань.
Стаття 5. Діяльність міліції та права громадян
Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов’язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.
Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. При звертанні до громадянина працівник міліції зобов’язаний назвати своє прізвище, звання та пред’явити на його вимогу службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт.
від 23 березня 2010 року
Про вдосконалення взаємодії
органів внутрішніх справ
із засобами масової інформації
З метою посилення взаємодії органів внутрішніх справ із засобами масової інформації, сприяння журналістам у їх професійній діяльності при висвітленні роботи міліції, удосконалення системи управління та контролю у цій сфері
НАКАЗУЮ:
1. Установити наступні пріоритети у взаємодії органів внутрішніх справ із засобами масової інформації:
– забезпечення надання засобам масової інформації об’єктивної інформації про діяльність міліції шляхом активізації співпраці з редакціями ЗМІ, сприяння журналістам у висвітленні щоденної праці та конкретних здобутків працівників органів внутрішніх справ, окремих органів та підрозділів під час виконання ними своїх службових обов’язків, поліпшення особистої безпеки журналістів;
– розвиток відкритості в діяльності органів внутрішніх справ шляхом забезпечення оперативного реагування на інформаційні запити редакцій засобів масової інформації, надання фахових коментарів щодо резонансних подій та інших суспільно важливих аспектів діяльності органів внутрішніх справ;
– покращання зворотного зв’язку між органами внутрішніх справ і засобами масової інформації шляхом об’єктивної перевірки критичних матеріалів про діяльність міліції, оперативного інформування редакцій про результати таких перевірок та вжиті заходи реагування, упровадження системи заохочення представників ЗМІ за конструктивну критику та об’єктивне висвітлення роботи міліції;
– розширення використання сучасних інформаційних технологій для налагодження взаємовигідних комунікацій між органами внутрішніх справ і редакціями засобів масової інформації, спрощення доступу журналістів до актуальної інформації про діяльність міліції.
2. Координацію інформаційної політики органів внутрішніх справ у сфері взаємодії із засобами масової інформації покласти на відповідні підрозділи зв’язків із громадськістю МВС, ГУМВС, УМВС, помічників начальників міськрайлінорганів по взаємодії з громадськістю та засобами масової інформації.
3. Керівникам структурних підрозділів центрального апарату МВС та підрозділів при МВС України, начальникам головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях містах Києві та Севастополі, на залізницях:
3.1. Забезпечити оперативне інформування відповідних підрозділів зв’язків із громадськістю про найбільш резонансні злочини і події (у телефонному режимі – упродовж півгодини, у письмовому вигляді – упродовж двох годин після надходження відповідної інформації до ОВС, надалі в оперативному режимі – про перебіг розкриття та розслідування відповідних справ) з метою визначення обсягів інформації, яка може бути оприлюднена в межах чинного законодавства, попередження розповсюдження неперевірених та викривлених даних про події.
3.2. При виїзді на місця скоєння резонансних злочинів в обов’язковому порядку залучати фахівців підрозділів по зв’язках з громадськістю ГУМВС, УМВС, міськрайлінорганів для забезпечення відеофотозйомки місць подій з урахуванням технічних і творчих вимог сучасного телебачення.
3.3. З метою недопущення оприлюднення даних про скоєні злочини в обсягах, які можуть зашкодити розкриттю та розслідуванню злочинів, порушити права суб’єктів кримінального процесу, установити, що оперативна інформація про резонансні злочини й події, у тому числі відзняті працівниками підрозділів зв’язків з громадськістю відеоматеріали, надається представникам засобів масової інформації тільки після погодження з керівництвом відповідного ГУМВС, УМВС (у нічний час – з відповідальними від керівництва) та Департаменту зв’язків з громадськістю МВС України.
3.4. У разі скоєння протиправних дій відносно представників засобів масової інформації, інших резонансних подій за їх участю забезпечити негайне прибуття до місць таких подій керівників ГУМВС, УМВС, міськрайлінорганів та відповідних підрозділів по зв’язках з громадськістю з метою здійснення контролю за дотриманням прав журналістів. Терміново доповідати про такі події Міністру внутрішніх справ України.
3.5. З метою попередження фактів ігнорування права журналістів на отримання інформації, створення сприятливих умов для безпеки журналістів під час виконання ними свого професійного обов’язку в місцях проведення масових заходів і надзвичайних подій, надання фахових коментарів та роз’яснень представникам ЗМІ в обов’язковому порядку визначати уповноважену особу з числа керівництва підрозділів для оперативної взаємодії з журналістами безпосередньо в місцях таких подій.
3.6. З метою розширення тематики матеріалів у засобах масової інформації про діяльність міліції, створення умов для безпосереднього ознайомлення представників ЗМІ зі специфікою роботи органів внутрішніх справ залучати журналістів до участі (при дотриманні заходів особистої безпеки) у рейдах, операціях, виїздах на місця подій спільно з оперативно-слідчими групами, спецпідрозділами тощо.
3.7. З метою поліпшення інформаційного та профілактичного впливу матеріалів про діяльність міліції, підготовлених безпосередньо працівниками підрозділів зв’язків з громадськістю, уникати надмірної деталізації щодо методів скоєння злочинів, їх наслідків для потерпілих, а також дотримуватися законодавчих обмежень щодо розголошення інформації про особу. В обов’язковому порядку вказувати в матеріалах для ЗМІ склад злочину, який може інкримінуватися підозрюваним, а також акцентувати увагу на визначених законодавством покараннях за такі злочини.
3.8. З метою спрощення доступу журналістів до відкритої інформації про діяльність міліції, попередження можливості маніпулювання показниками в діяльності міліції постійно підтримувати в актуалізованому стані тематичні рубрики зі статистичними даними та іншими відкритими інформаційними масивами на офіційних веб-сайтах МВС, ГУМВС, УМВС.
3.9. Забезпечити оперативне (не більше трьох діб) опрацювання інформаційних запитів редакцій засобів масової інформації, які надходять з підрозділів зв’язків з громадськістю, щодо надання журналістам відповідних коментарів, довідкових матеріалів, участі в телерадіопрограмах тощо. Негайно інформувати підрозділи зв’язків з громадськістю про надходження таких запитів з редакцій ЗМІ безпосередньо до структурних підрозділів.
3.10. Забезпечити функціонування офіційних веб-сайтів МВС, ГУМВС, УМВС у режимі електронних газет з постійним оновленням рубрик новин, запровадження підрубрик з профілактичними та пізнавальними матеріалами.
3.11. Установити, що перевірка об’єктивності критичних виступів засобів масової інформації щодо неправомірних дій (бездіяльності) працівників міліції здійснюється упродовж 10 днів після надходження відповідного доручення керівництва МВС, ГУМВС, УМВС з подальшим інформуванням редакцій відповідних ЗМІ про результати перевірки та вжиті заходи.
3.12. Оперативно спростовувати розповсюджену засобами масової інформації недостовірну, неточну та упереджену інформацію про діяльність міліції шляхом надання аргументованих відповідей редакціям ЗМІ, оприлюднення таких матеріалів на офіційних веб-сайтах МВС, ГУМВС, УМВС, розповсюдження заяв та повідомлень, проведення брифінгів та прес-конференцій посадових осіб ОВС тощо.
4. Уважати такими, що втратили чинність, розпорядження МВС від 20.12.2006 № 1040, вказівки МВС – від 23.03.2004 № 248, від 20.10.2008 № 18262, від 6.10.2009 №19036.
5. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.
А.В. Могильов, міністр, генерал-майор міліції
(увага, внесені розширення та зміни до статті 171, додані додаткові статті)
1. Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів
– карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків, за критику, здійснюване службовою особою або групою осіб за попередньою змовою,
– карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років.
Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем
1. Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб,
– карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,
– карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені працівником правоохоронного органу,
– караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
П р и м і т к а. 1. Службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням.
2. Службовими особами також визнаються іноземці або особи без громадянства, які виконують обов’язки, зазначені в пункті 1 цієї примітки.
3. Істотною шкодою у статтях 364, 365, 367, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
4. Тяжкими наслідками у статтях 364-367, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, вважаються такі, які у двісті п’ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Стаття 365. Перевищення влади або службових повноважень
1. Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб,
– карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством, застосуванням зброї або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування,
– карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки,
– караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Стаття 366. Службове підроблення
1. Службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів
– карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,
– карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Стаття 367. Службова недбалість
1. Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб,
– карається штрафом від п’ятдесяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,
– карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.
6) журналісти – про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;
Стаття 162. Речі і документи, які містять охоронювану законом таємницю
1. До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать:
1) інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;
Стаття 275. Використання конфіденційного співробітництва
2. Забороняється залучати до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих дій адвокатів, нотаріусів, медичних працівників, священнослужителів, журналістів, якщо таке співробітництво буде пов’язане з розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру.
Стаття 328. Право перебувати в залі судового засідання
2. Близькі родичі та члени сім’ї обвинуваченого і потерпілого, а також представники засобів масової інформації мають пріоритетне право бути присутніми під час судового засідання.
Конституція України (статті 15, 34).
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. (статті 278, 286, 301 – 308).
Закон України “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 р. (статті 20, 29, 30 – 34, 38, 451, 47, 471).
Закон України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” від 16 листопада 1992 р. (статті 18, 26, 35).
Закон України “Про телебачення і радіомовлення” в редакції від 12 січня 2006 р. (статті 1, 2, 6).
Закон України “Про інформаційні агентства” від 28 лютого 1995 р.
Закон України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” від 23 вересня 1997 р. (ст. 1).
Рішення Конституційного Суду України у справі К. Г. Устименка N 5-зп від 30 жовтня 1997 р.
Рішення Конституційного Суду України у справі про друковані періодичні видання N 6-рп від 16 березня 2004 р.