Віктор ЖИХ: Міжнародні приклади регулювання утримання домашніх тварин

20 жовтня 2017 року Верховній Раді зареєструвала законопроект №7220 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо запровадження обліку домашніх та безпритульних тварин)»

Цей закон спрямований на регулювання утримання населенням країни домашніх тварин, в першу чергу, собак та котів.

Зараз він проходить обговорення та експертизи. Однак поява цього законопроекту визвала значні суперечки у суспільстві. Багато хто вбачає в цьому законі бажання обкласти додатковим податковим тягарем усіх власників домашніх улюбленців.
Крім того, він значно ускладнює утримання домашніх тварин та робить це значно більш коштовним для людей. Автори законопроекту, у свою чергу, посилаються на світову та європейську законодавчу практику у цьому питанні. Тому для кращого розуміння, де ж, насправді, «собака порився», давайте поглянемо на те, як дійсно питання утримання домашніх тварин вирішують у цивілізованому світі.

Європейська конвенція про захист домашніх тварин

Порядок утримання домашніх тварин у Європі регулюється на підставі Європейської Конвенції щодо захисту домашніх тварин № 125, яка була підписана у Страсбурзі 13.11.1987 та набула чинність з 01.05.1992.,Її підписана 24 країнами Ради Європи. Україна ратифікувала Конвенцію Законом N 578-VII від 18.09.2013.

Конвенція покликана забезпечити добробут домашніх тварин, які утримуються людиною для власного задоволення і дружнього спілкування. У цій Конвенції знайшли відображення П’ять свобод тварин, розроблених Британською Радою по добробуту сільськогосподарських тварин (Farm Animal Welfare Council). Європейська конвенція про захист домашніх тварин формує основні принципи утримування домашніх тварин (ст.3-11 другої частини). Головний принцип: ніхто не має права завдавати тварині болю, страждань або катувань, ніхто не може кидати тварину (ст.3). Згідно з ст.10 Конвенції, вводиться заборона на деякі хірургічні операції, а саме: купірування хвостів і вух, девокалізацію, видалення кігтів та зубів, окрім випадків, коли такі операції необхідні за призначенням ветеринара, а також в разі кастрації. Стаття 11 присвячена питанню евтаназії тварини. Ця процедура має здійснюватися при надзвичайних обставинах, гуманно і виключно ветеринаром або іншою компетентною особою; вводиться заборона на утоплення, використання електричного струму (якщо це не призводить до миттєвої непритомності) та отруйних речовин (які не забезпечують необхідного ефекту).

У четвертій частині Конвенці (ст. 14) сформульовані обов’язки держав сприяти проведенню освітніх та інформаційних програм щодо положень цієї Конвенції. Інші стсуються прийняття змін та процедур імплементації.

Положення Конвенцій на сьогодні вже імплементовані у національне законодавство більшості країн Європи та багатьох країн світу.

Саме імплементація положень ратифікованої Україною Конвенції, на сьогодні, є найбільш проблематичним та є однією з перешкод на шляху до ЄС.

Як вирішуються проблеми утримання домашніх тварин у найбільш розвинутих країнах світу

В кожній країні діють свої законодавчі акти, які формують порядок утримання, народження та смерті домашніх тварин.

У ФРН діє закон про захист тварин й розпорядження про утримання собак. Німці навіть виділяють у юриспруденції окрему галузь права – «права тварин». Є й адвокати, якi спеціалізуються на цьому праві.. Купуючи собаку, власник зобов’язаний чіпувати її.. Якщо собака втече, її майже напевно повернуть господарям, а самих їх оштрафують за недбальство (до 25000 євро). Німці досить часто купують собі вихованців із притулків, але більшість купує у ліцензованих заводчиків. Продаж тварин без ліцензії штрафується (від 800 євро). Народжуваність тварин, в тому числі тих, які мають господарів, обмежують методом стерилізації. Причому, якщо господар – не є заводчиком, то йому рекомендують відразу каструвати вихованця. Померлі тварини ховаються на спеціальних приватних кладовищах. В Німеччині це коштує приблизно 210 євро.

У Нідерландах з 2013 року в країні з’явилося зобов’язання чіпувати та реєструвати всіх собак.. Чіпування котів рекомендоване, але не обов’язкове.Придбають домашніх улюбленців у зоомагазинах чи в інтернеті від ліцензованих заводчиків. При чому власникам зоомагазинів заборонено продавати тварин дітям до 16 років. Також, власники всіх собак у Нідерландах мають сплачувати муніципальний податок на собаку Hondenbelasting. В різних муніципалітетах сума може коливатись, а також змінюватись в залежності від кількості собак. Наприклад, у Гаазі за утримання однієї собаки господар має сплачувати 114 євро на рік, а за другу чи третю – ще по 178 євро.

У Бельгії усі домашні тварини підлягають реєстрації в органі місцевого самоврядування, що передбачає вживлення під шкіру чотирилапого електронного чіипу із необхідною інформацією. Це такий собі справжній собачий або котячий біометричний паспорт. Також у Бельгії існує податок на тварину. На великого пса це виходить десь близько 10 євро на рік. Формально ці кошти направляють на підтримку та розвиток системи, завдяки якій у країні вирішили проблему безпритульних тварин.

У Фінляндії обов’язковими є вакцинація та медогляди, сплата муніципальний збору, що йде на облаштування спеціалізованих майданчиків для вигулу та тощо. Вигулювати собак без повідка давно заборонено.. Цікаво, що, Фінляндія завозить деяку кількість бездомних собак з Росії. У Фінляндії дуже популярна мережа спеціальних «котячих» кафе, куди приходять господарі, з їхніми вихованці. Утримання в приватному порядку диких та небезпечних тварин в Фінляндії заборонено, за винятком павуків та змій, для яких обладнуються спеціальні тераріуми.

У Польщі ставлення до тварин регулює закон “Про охорону тварин”. Кожна домашня тварина повинна мати паспорт з відмітками про відповідні щеплення та аналізи. Такий паспорт повинні мати й домашні улюбленці, що завозять до Польщі з інших країн, зокрема, українці, які їдуть до Польщі на тимчасове життя або працюють у цій країні. У той же час у Польщі вільно гуляють бездомні коти, до яких, на відміну від собак, досить поблажливо ставлення. Але діє програма обов’язкової стерилізації таких тварин.

У Франції муніципалітети мають законодавство, що захищає покупців тварин (собак і котів), згідно з яким куплена тварина не може бути продана без ветеринарного обстеження.. Продаж цуценят і кошенят, які не досягли віку 8 тижнів, заборонено. Власник собаки у Франції не має права створювати незручності для оточуючих: коли вона може гавкати, вити, бути агресивною. У таких випадках власнику доведеться заплатити штраф (650 євро), при повторному випадку – розлучитися з собакою або знайти собі інше житло. Собака, що напала на людину, підлягає усиплянню.

У Великобританії реєстрація домашніх тварин є обов’язковою. Реєстраційні жетони можуть бути отримані при сплаті одноразового збору , який за нестерилізовану тварину у два рази більший, ніж за стерилізовану. Стерелізація підтверджується документом від ветеринара.

У США діє програма щодо контролю чисельності собак і кішок, яка формує визначення загальних правил утримання домашніх тварин на рівні муніципалітетів американських міст. У США також власники собак повинні забезпечувати безпеку людей в місцях проведення дресирування або вигулу собак на їх власній території, а також зобов’язані утримувати собак на повідку в громадських місцях. Коли власники собак виводять своїх вихованців з дому, вони повинні прибирати і належним чином видаляти їх випорожнення. Кожну тварину необхідно зареєструвати. Відсутність реєстрації – штраф від 100 до 3000 доларів (залежно від місцевості та типу тварини).

Таким чином, ми бачимо, що практично всюди, домашні тварини обов’язково повинні бути зареєстровані, у більшості країн чіповані, Податки різні, більшість з них місцеві. Практично у всіх країнах Європи регулюється розмноження, смерть та поховання домашних тварин. Однак розбіжностей теж дуже багато. І тому саме імплементація головних засад Конвенції щодо захисту домашніх тварин у національне законодавство, безумовно, з урахуванням національних звичок та особливостей, є достатньо складним, але одним з необхідних завдань для української влади на шляху до євроінтеграції. Звісно, не самим важливим, але достатньо суттєвим. Це законодавство не лише формує принципи відношення до наших домашніх улюбленців, але й є показником цивілізованості суспільства. Бо саме цивілізаційний вектор розвитку є основним та домінуючим у Європейському товаристві. Не можна бути цивілізованим європейцем та водночас відноситися до домашніх тварин як середньовічний дикун. Все пов’язано між собою. І головний мейнстрим сучасності – боротьба гуманістичної цивілізованості проти дикунства, повинна проявлятися у всьому, включаючи, звісно, й відношення до домашніх тварин.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *